тел/факс (0372) 54-07-55


ЧЕРНІВЕЦЬКЕ ОБЛАСНЕ УПРАВЛІННЯ ЛІСОВОГО ТА МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


НОВИНИ ЛІСОВОГО ТА МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

12.10.2018

Ліс у Селятині має доброго господаря

Івана Юрнюка – лісничого Селятинського лісництва, що на Путильщині, знають не тільки в нашій області, а й за її межами. Сюди прямує багато екскурсій на «Памір» - закинутий радянський радіолокаційний комплекс з унікальними велетенськими білосніжними куполами. Їдуть вони до «Паміру» через Селятин і неодмінно заїжджають на об’єкт особливої гордості лісничого – зоопарк при лісництві.

Високогірне селище Селятин має давню історію. Коли були турки, то посадили парк. Згодом, за Австрії, була збудована колія, якою вагони їхали до Відня, а один, причіпний, – аж до Парижа. Їдучи в Чернівці через Руську, з лівого боку дороги можна бачити досить об’ємну споруду з бетону. Це недобудований залізничний вокзал того часу.

Іван Іванович Юрнюк виріс у Дихтинці. Після школи пішов учитися в лісний технікум. Потім армія, і – в ліс. Тракторист, лісник, майстер, а з 1995-го – лісничий.

- Площа лісництва – 5381 га – розповідає Іван Юрнюк. – Усього в лісництві працює 38 постійних працівників, із них 14 чоловік – лісова охорона. Весною працюють додатково більше двох десятків сезонних робітників, адже висаджують понад 20 га лісових культур. Це досить трудомісткий процес, бо одна справа висаджувати сіянці на рівнині, а інша – в горах, на крутосхилах. Біля лісництва – вольєр площею понад 3 га. Тут мешкають олені, козулі. Є вовк і лисиця, зайці і ведмеді, куріпки та борсуки й інші мешканці наших лісів.

- Все це – завдяки підтримці директора Путильського лісгоспу Петра Прокоповича Фрея, – каже лісничий, – бо деякі керівники були проти цього, та й різні контролюючі органи допікали. Але умови тут наближені до природних. Парнокопитні розгулюють серед столітніх смерек; для них, як і для інших мешканців зоопарку, вдосталь корму. Сюди приїжджають багато туристів і любителів природи помилуватись лісовою фауною. Та й місця у нас досить грибні. Але це не на першому місці. Основне – посадка лісу, проведення рубок догляду, санітарних та оздоровчих рубок, облаштування доріг, місць відпочинку.

У 2009 році в місцині Ропачівка проклали дорогу протяжністю 9 км. Не всі, мабуть, знають, як то в горах будувати дорогу. На її відкриття приїхав тодішній керівник Держлісагентства України Микола Тимошенко, з яким автор цих рядків вів сердечну розмову.

Кілька років тому в лісництві побудували шишкосушарку, де переробляються шишки ялини, аби добути насіння.

А ще Іван Юрнюк – добрий жартівник. Як кажуть, за словом у кишеню не лізе. Знає багато цікавих оповідок, кумедних історій з життя горян.

Та з підлеглими суворий і вимогливий.

Про щирість і гостинність Юрнюка знають усі, хто тут побував. Пригостить і банушем з бринзою, і грибами в сметані, борщем з квасолею, гуслянкою і обов’язково чаркою афинівки.

Іван Іванович запропонував піднятися на невелику гору, аби побачити 300-літню смереку

- Вище в горах є ще багато таких, – сказав мені, – ми залишаємо їх для краси.

Спускаючись із гори, розповідав про свою повсякденну наполегливу працю.

Цієї осені Іванові Івановичу Юрнюку виповнилося славних 60. Він жвавий, енергійний, життєрадісний і веселий.

Здоров’я, наснаги і Божого благословення Вам, Іване Івановичу! Будьте такими, як Ви є тепер, до ста.

 

 

 

Петро КИРСТЮК.

Фото автора