тел/факс (0372) 54-07-55


ЧЕРНІВЕЦЬКЕ ОБЛАСНЕ УПРАВЛІННЯ ЛІСОВОГО
ТА МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


НОВИНИ ЛІСОВОГО ТА МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

27.09.2018

Справа гора, зліва гора, а внизу потік

 

Piccy.info - Free Image Hosting

Один день з роботи Путильського лісгоспу очима журналіста

На Путильщині мені довелось бувати багато разів у багатьох мальовничих місцях, які приємно перерахувати: Селятин, Шепіт, «Памір», перевал Джогуль, Нижня та Верхня Яловичора, Перкалаб, Сарата, хутір Фошки, Ріпень, Лустун, Сушиці, село Розтоки, Верхня і Нижня Товарниця та інших.

У Путилі директорами лісокомбінату та лісгоспу були мої однокурсники по лісовому технікумі Петро Івонча, Володимир Маренич. Ще кілька однокурсників працювали на різних посадах, зокрема помічник лісничого Путильського лісництва Василь Дутчак.

З директором Путильського лісгоспу Петром Прокоповичем Фреєм ми зустрічалися, ще коли він очолював Усть-Путильське лісництво, а згодом обіймав посаду головного лісничого лісгоспу. В 2011 році його як здібного фахівця, вмілого організатора та фаната лісової справи (його батько працював лісником) призначили директором лісгоспу. Як не дивно, лісгосп не мав свого приміщення і орендував контору колишньої «Райсільгосптехніки», бо після реорганізації лісокомбінату в 1995 році залишився без адміністративного приміщення.

Сам лісокомбінат був утворений ще в 1958 році.

Петро Прокопович, ставши директором, вирішив, що негоже лісогосподарському підприємству славної Путильщини бути у «приймах», і вирішив розпочати будівництво нової контори. Через кілька років на березі річки Путилка виросла чудова споруда з дерева в гуцульському стилі. Довкола – декоративні дерева та кущі, а всередині – все, як у казці, з дерева, пахне смолою.

У 2013 році лісгосп було визнано кращим лісогосподарським підприємством на Буковині. Загальна площа масивів – 36582 га. Запас деревини – 12,1 млн м3, у тому числі стиглих і перестійних – 2 млн 568 тисяч м3. Варто зауважити, що розрахункова лісосіка по області у межах 600 тисяч м3. Так що кілька років поспіль Путила може перекривати ці рубки.

Лише 43% лісів належать до експлуатаційних, решта – захисні та заповідні. В структурі лісгоспу – 8 лісництв і мисливське господарство «Карпатське». Раніше було 9 лісництв, але, згідно Указу Президента, Перкалабське лісництво, яке знаходиться за 75 км від Путили, перетворене на заповідник. Щорічна територія створення лісових культур – близько 200 га.

Минулого року на ведення лісового та мисливського господарства витрачено 21,5 млн грн власних коштів. Лише 0,5% від цієї суми профінансовано з держбюджету.

Нині на підприємстві 354 працівники, середня зарплата яких – 8994 грн. Переробка деревини здійснюється в деревообробному цеху смт Путила, де є кілька сушильних камер. Пилорами є ще в Селятині та Біскові. За рік заготовляють 65 тисяч м3 деревини, і з них 24 тисячі переробляють. Решта реалізується на аукціоні.

Спілкуємося з головним лісничим ДП «Путильське ЛГ» Михайлом Юрбашем (на фото біля контори лісгоспу).

- Я їду в лісництва Плосківське та Селятинське, а потім на хутір Фошки, бо треба вирішувати багато виробничих питань. Їдьте зі мною. Побачите, що таке справжні гори, - пропонує Михайло Юрійович.

І ось ми в салоні авто УАЗ. Мені приємно було зустрітися з водієм Юрком Ковбишем. З ним довелось їхати років 8 тому в Перкалабу, за 75 км від Путили.

На околиці Путили зайшли на фітофабрику, куди лісівники здають на переробку дари лісів: ожину, бруслину, малину, суницю, афини. Дорогою відвідали Сергіївське лісництво, де Михайло Юрбаш розпочинав свою трудову діяльність.

- Поїдемо в Селятин навпростець, через масиви Плосківського лісництва, а не центральною дорогою, – запропонував головний лісничий, – відчуєте, що таке лісові дороги.

Мене здивувало, як авто може проїхати через хребти та долини. Нещодавно тут пройшли дощі. Легко дихалось, з гір шуміли потоки джерельної води, чистої як сльоза. Дивувався вправності водія Юрія. Він майстерно вів уазик, заздалегідь оцінюючи ситуацію і вибираючи правильний шлях, аби не пошкодити піддон або мости машини. Гірські кілометри ой які довгі! Ми долали круті підйоми та спуски, раз у раз нахиляючись то вправо, то вліво. Нарешті виїхали на галявину.

- Оце тут лісорозсадник Плосківського лісництва, – коментує Михайло Юрійович (на фото). – Хоча природне поновлення на зрубах добре, але на деяких, де воно слабше, ми висаджуємо лісові культури. Тут, у лісорозсаднику, вирощуємо сіянці 3-4 роки. Це ялиця біла, ялина.

Десь через годину, долаючи різні перешкоди, ми добрались до угідь Селятинського лісництва. Обабіч дороги милувались білими грибами. Але час квапив – і спинятись було ніколи. По дорозі зустріли бригаду лісозаготівельників. Недавно тут був вітровал – і ділянку розчищають.

- Стараємось вивезти деревину, поки погода, – коментує Михайло Юрійович і киває в бік лісовоза. – Бачите на колодах чіпи? Це для електронного обліку деревини. Тут же, в лісі, друкується за допомогою комп’ютера накладна, дані якої передаються на сервер у Київ.

А далі вже їдемо масивами Селятинського лісництва. Обабіч дороги молодий густий підріст. І хто що б там не казав, що, мовляв, гори лисі, я переконався на власні очі, що це вигадки, бо на зрубах попередніх років молоді ялини та ялиці вкрили всю площу. Контури зрубу і сам зруб жовтіє лиш один рік, поки не піднімуться молоді ніжні деревця.

У Селятині нас зустрів мій давній знайомий, добрий господарник, знаний на Путильщині лісничий Іван Юрнюк.

Головний лісничий радився з Іваном Івановичем, який лісогосподарський захід провести в насадженні. Сонце вже ховалось за гори. Його проміння пронизувало густий ліс. Треба було збиратися в дорогу. А так хотілося ще побути тут, серед цієї неповторної краси. Та час квапив, до Путили ще півтори години їзди, а звідти майже 4 години до Чернівців маршруткою.

 

 

Петро КИРСТЮК

 

Фото автора

Газета «Відродження» №19 від 13.09.2018